ВІТАЄМО З 65-РІЧНИЦЕЮ УПА!

Мій друже єдиний, в цю смутну годину,
Налий мені чарку вина,
Спом'янемо тих хто так рано загинув,
Згадаємо їх імена.

Юнацькая доля, ми вірили в волю,
Лиш думкою тою жили,
Крізь хащі зневіри ми рвались до бою,
Хоч й кпили із нас вороги.

Всі свої бажання, усі поривання
Ми злили в міцний моноліт,
Не страшили нас ані смерть, ні страждання
Лиш тільки б побачити світ.

Тоді ми казали, як клич повторяли,
Що легше загинути всім,
Бо ж краще щоб пусткою села стояли
Як зрадити мріям своїм.

Ми вміли вмирати, що й лютому кату
Не раз уривався терпець,
В нерівному бою останню гранату
Тримали на славний кінець.

Як друзів губили, що навіть могили
Й сліду не осталось по них,
Далекі Сибіри і тюрми зносили,
Живучи в надіях смутних.

Роки промайнули і люди забули
Про лихо і своїх катів,
Глухих удають, що й нічого не чули
Про звірства "коханих братів".

У грудях клекоче і злість закипає,
Отруює розум до дна,
Та лють у безсиллі брехні не здолає
То ж дай мені чарку вина.

Хоч легше не стане, все ж пам'ять прив'яне
І серце в дурмані заспить,
На хвильку в тумані свідомість відстане,
Щоб потім сильніш задзвонить.

Мій друже єдиний, хай смутна година
Живе все ж надія одна
Я вірю, що буде можливість у сина
За нас відплатити сповна.

1986 р.

Зенон Боровець (Львів)